Той, завдяки кому ми всі вміємо читати – розмова з батьком першого українського букваря

9 листопада традиційно святкуємо День української писемності та мови. Хочемо нагадати історію виникнення першого букваря в незалежній державі.

Для левової частини українців ознайомлення з мовою розпочинається саме з букваря. Найперший “Букварик” вийшов під авторством Д. Луцика, М.Проць і А.Савшак, 1992 року Львівського видавництва “Світ”.https://fs01.vseosvita.ua/010000yx-b98d-275x343.jpg

«Всеосвіта» взяла інтерв’ю у фундатора Дмитра Васильовича Луцика. Пан Дмитро – професор, заслужений працівник освіти України.

Сами Ви створили дебютний буквар в перший рік незалежної. Який настрій супроводжував при створенні підручника?

Створення відбувалося з патріотичним піднесенням. Це було оптимістичне сприйняття нового статусу держави, надія у краще майбуття.

В той час не відчувались тривога, страх та розгубленість. Ми просто хотіли вірити, що трудимось для наступних поколінь.

Що Вас спонукало на створення Букваря?

В один момент зародились прості думки. Ними я поспішив поділитись з, на той час завідуючою відділом освіти у Львівській області, І.Калинець. В ту ж секунду, коли я їй повідомив про намір, вона миттєва підхопила мою ідею. Впливовим був внесок у виданні підручника А.Пашко.

Що Ви відчували в момент готового варіанту першого букварика, коли тримали його?

Моєму щастю не було меж. Бо на мою думку без освітніх звершень ні про яку незалежність мова йти не може. Саме через це трудився і надалі. Настав 1997-й і в світ вийшов новий, довершений букварик. До слова – у цьому році видавнича компанія «Ранок» вкотре подала Буквар на конкурсний відбір, проте, не знаю чому, його не було затверджено. (Ми особисто вияснили це. Причиною виявилось те, що вчителі не проголосували за нього)

https://fs01.vseosvita.ua/0100009n-a5a4-940x627.jpg

Як вітали Ваше творіння в освітніх закладах?

Я гадаю, педагоги не особливо пройнялися ідеєю, проте букварик було сприйнято на вищому рівні, поганих думок я не чув взагалі.

https://fs01.vseosvita.ua/0100009p-8de9-940x627.jpg

Ви слідкуєте за теперішніми публікаціями, що друкуються?

Шкода, проте в наші дні в мене такої нагоди немає. Хоча можу зауважити, що мене дуже непокоїть методика навчання. Дидактична гра – чудова річ, проте не проста, як може здатися на перший погляд. Все частіше диктують про те, що діти мають працювати самостійно, і в той же час не задають вправ для домашнього виконання. Постає питання – яким чином цим оволодіти? Також у школах не виконується головне функціональне завдання. Понад вісімдесят відсотків учнів після уроків йдуть на додаткові заняття до репетиторів. Небачено, проте й молодші класи все частіше потребують допоміжних годин навчання. Ось цей факт викладає в мене найбільшу тривогу.

Ви допомагаєте молодим фахівцям? З Вами консультуються?

Звичайно. Не так давно мій студент, а сьогодні декан, попрохав мене провести лекцію на раді, що присвячена навчальному процесу. Приємно знати, що і нині вчаться за допомогою моїх посібників, що присвячені дидактиці початкової школи, національному вихованню» і т.д.

Пану Дмитру сьогодні майже 90 років. Живе у місті Трускавець та слідкує за змінами Нової української школи. Наші журналісти від усього серця зичать професору здорового духу та світлого розуму!

Про часи створення Букваря у своїх словах згадав ілюстратор підручника І.Кравець.

https://fs01.vseosvita.ua/0100009r-3d9c-940x527.jpg

Нині у освітніх установах немає того навчання грамоті по чудесному «Букварику». Проте, переглядаючи його, проймаєшся ностальгією та радістю за тих діток, яким пощастило навчитися читати та писати саме завдяки йому.



Самое интересное

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *